середа, 9 грудня 2015 р.

Козаки називали себе українцями, 1596 г. Думи.

Козаки називали себе українцями, 1596 Думи.

Козаки називали себе українцями, 1596 Думи. Оригінал взято у  tipa_bandera  в  Козаки називали себе українцями, 1596р. Думи.  Продовження, Частина 2.



Російська антиукраїнська пропаганда, як ми знаємо, давно просуває тезу, що Україну та українців вигадав тов. Ленін, або, на худий випадок, австрійський Генштаб.Давайте краще послухаємо, що з цього приводу говорили (і співали) здавна самі українці:




Переведу цю думу на сучасний український, використовуючи пояснення автора збірки (Михайло Максимович, член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук, перший ректор Київського університету Св. Володимира) з приводу озвучування його правопису: Ой у Нашій у славній Украйнє Бували колись престрашнії злігодні, бездольні години. Бували й мори ї військові чварів. Ніхто Вкраїнців НЕ  рятовав. Ніхто за їх Богові молитви не посилалось, Тільки святий Бог наших НЕ забувай,На Великі зусилля, на  відповідя  держав. Тільки Бог святий знав, что ВІН думав, ворожили, замішляв , Які  незгодіні  на Українську землю посилалось. Отже ї пройшли, ізійшлі злії незгодіні. ....... Чи не день и не два Ляхи Украйну плюндрувалі, Ні на часіночку  одпочіня  НЕ малі.















Я підкреслив слова які зрозумілі українцям, особливо тим, хто виріс в селах, це схоже на сільські діалекти як заходу, так і центру України. Там досі старі схоже говорять.Єдине неясне до кінця слово в цій думі: "відповідя".  Хоча  очевидно, що воно від кореневого "відповідь" (відповідь). Ми бачимо звичайний, майже сучасною українською мовою, бачимо, що козаки вже тоді називали себе "українці" (вкраїнці). У віршах часто замість замість України писали "Вкраїна", особливо часто бачимо це у Шевченка.Дума взята мною з цього збірника: Фраза "славна Україна" повторюється в різних думах неодноразово. Це показує щиру любов до своєї землі, патріотизм козаків і українців. Як і укладачі старовинних дум, автор не соромиться називати Україну Україна: Ось цікава дума, в ній і Львів згадується: За 36 років до народження Леніна автор не соромиться не тільки говорити "Україна", а й "українська мова": Ось як він роз'яснює російському читачеві з Московії козацьку топоніміку: За 30 років до народження Грушевського (головного ворога російської псевдоісторичній пропаганди) Максимович ділиться своїм розумінням історії України, не боячись використовувати цей термін: Для жителів Московії, з їх великодержавної термінологією, пояснює, що малоросіяни - це українці, а Малоросія - це Україна: А взагалі-то, це неподобство якесь. Таке враження, що ці думи для козаків писали в австрійському генштабі, тут тобі і Україна, і українці. Дума про смерть Гетьмана, за яким сумує вся Україна: Цікаво також, що в березневих статтях також згадувалася Україна. І навіть не з боку козаків, а з боку царя, який давав свої коментарі до них. Ось чого просили козаки (ст. 8):Щоб найманого люду зде по рубежу від ляхів для всякого безстрашія з 3000 або, як воля царської величності буде, хоча і больши. Резюме царя, Олексія Михайловича:Царського величності ратні люди завжди на рубежі для України оберігання є і вперед стояти учнут. Чим цінні ці думи? Тим, що це народна творчість, з народною мовою, зі зрозумілою народу термінологією. Яка вона, ви вже самі побачили.  Картинка-бонус. Гравюра Хмельницького, у виконанні фламанца Вільгельма Гондіуса, тисячі шістсот п'ятьдесят-одна:  Внизу напісь на латині: «Bohdan Chmielnicki Exercitus Zaporovieñ. Præfectus, Belli Servilis Autor Rebelliumq. Cosaccorum et Plebis Ukrayneñ Dux »(« Богдан Хмельницький. Війська Запорізького Головнокомандувачем, Війни Хлопської Зачинатель, Повсталого Козацтва и  Народу Українського Князь») Витяги зі збірки українських народних пісень М. Максимовича, 1834. Розповідається, як поляки хотіли Україну в собі приєднувати: Треба розуміти, що "приєднання" до Росії не сприймалося як втрата України, оскільки це була автономія. Умови, правда, постійно переглядалися. Коли у росіян все було спокійно - починали утискати права козаків, коли потрібна була їхня допомога - зворотний хід. Свого часу один гетьман вів переговори з поляками, теж про автономію. Поляки навіть дозволяли мати гетьману свій монетний двір, але співпраця не склалося. Національна ідея по-козацьки: Про москалів нічого не написано, оскільки їх там практично не було. Як писав Долгоруков: Геополітика з турками: Відома пісня. На "тютюн и люлька" дається виноска з перекладом, оскільки слова запозичені у турків: Добре, що є замітка про зразкову дату створення. Черговий раз видно, як давно український народ називав свої землі України: Як і в попередньому уривку згадується Східний Цар, який не довіряє українцям. Москалі згадуються. Типовий політичний конфлікт серед козаків. Цікавий тим, що противники Мазепи боролися за Україну, як тут співається. Мазепа теж. Але, як показала практика, борючись на боці Росії козаки втратили свою автономію в Україні. Правильна приписка до терміну Малоросія (який в народних піснях взагалі не згадується, народ використовував слово Україна): А це вже втілення "національної ідеї по-козацьки": Хоча росіяни називали Україну "Малоросією", народ все одно трактує по своєму: А це просто забавно. Про вільному місті Одесі: Як коротко можна резюмувати цю книгу? Сучасна антиукраїнська пропаганда вибрала надто вже примітивний шлях, зробивши ставку на фомулу "Україна прідамал австрійський Генштаб і Ленін, ніхто до них не знав ніякої України", "це поляки так обзивали свої окраїни". Цінність пісенного матеріалу саме в тому, що це народна мова, народні поняття. І народ знав, що таке "славна Україна", і хто такі "українці". Це була їхня мова, так вони самі себе називали. Так що проект "Малоросія" з нав'язування Україні цієї назви також потерпить провал. Не називав простий народ себе малоросами, а свою землю Малоросії. Голос народу переможе.












































































Слово 4-11.png































 http://vakin.livejournal.com/1050390.html























Немає коментарів:

Дописати коментар